Синоніми

Синоніми – це слова, близькі за значенням і різні за звучанням. Зазвичай наявність синонімів свідчить про багатство мови, адже вони відрізняються відтінками значення і сферами вживання. Наприклад, синонімами до слова «ходити» є слова: дибати, простувати, дріботіти, шкандибати, дибуляти та інші. Кожне із наведених слів трішки відрізняється від основного – нейтрального слова «ходити». Всі синоніми цього слова об'єднуються у синонімічний ряд або синонімічне гніздо. Як правило синоніми належать до однієї частини мови.

Правильне використання синонімів допомагає не лише увиразнити мовлення, а також уникнути тавтології, тобто повторення тих самих або спільнокореневих слів. (Детальніше про тавтологію дивіться тут).

Знайти синоніми можна у спеціальних синонімічних словниках, які укладаються за принципом рядів, однак слід бути уважним у використанні тих чи інших синонімів, щоб не порушити стилістичної єдності свого висловлювання чи тексту.

АНТОНІМИ

Антоніми (грец. anti - проти і onoma – ім'я) – це слова однієї і тієї ж частини мови, різні за звучанням і написанням і мають протилежне лексичне значення. Наприклад:

альтруїст – егоїст, аналіз – синтез, архаїзм – неологізм, верхній – нижній, увігнутий – опуклий, веселитися – сумувати, вставати – сідати, разом – нарізно, голосно – тихо, зсередини – ззовні.

Основною ознакою антонімії є полярність (різка противопоставленность) слів, що позначають:

• ознаки (товстий – тонкий, великий – маленький, тепло – холодно);
• дії і стану (падати – підніматися, сміятися – плакати, казати – мовчати, засипати – прокидатися);
• природні і суспільні явища і процеси (світло – тінь, південь – північ, початок – кінець, перемога – поразка, чеснота – порок, правда – брехня, радість – горе, рух – спокій).

Не всі слова мови можуть мати антоніми, оскільки не всі здатні брати участь у вираженні протилежних значень.

Серед антонімів виділяються:

• 1) разнокорневие антоніми (день – ніч, білий – чорний);
• 2) однокореневі антоніми (щастя – нещастя, радісний – безрадісний). Однокорневие антоніми утворяться за допомогою приставок не-, без-, контр-, анти-, а-(один – недруг, людний – безлюдний, пропаганда – контрпропаганда, науковий – антинауковий, логічний – алогічний).

Явище антонімії, як і явище синонімії, тісно пов'язане з багатозначністю слова. Кожне із значень слова може мати свої синоніми та антоніми. Так, слово свіжий в різних значеннях буде мати різні антонімічні пари: свіжий хліб – черствий хліб, свіжий вітер – спекотний вітер, свіжа сорочка – брудна сорочка.

Крім загальномовних антонімів, які зафіксовані існуючими словниками, виділяються також контекстуальні, або авторські, антоніми – слова, які протиставляються за значенням тільки в даному контексті і обумовлені особливостями мови і стилю автора. Наприклад:

Я цар, я раб, я черв'як, я Бог (Г. Державін).

Мільйон – вас. Нас – тьми, і тьми, і тьми (А. Блок).

Для вас – століття, для нас – єдиний годину (А. Блок).

Ми, як слухняні холопи, тримали щит між двох ворожих рас монголів і Європи! (А. Блок).

Антоніми широко використовуються в мові художніх творів, а також в усній народній творчості для вираження контрастних відносин, наприклад:

У баби волосся довге, та розум короткий (прислів'я).

Умій сказати, вмій і змовчати (прислів'я).

синоніми, антоніми, омоніми

Омоніми (від гр. homos —однаковий і onyma — ім’я) — це слова, однакові за звучанням і різні за значенням. Омоніми утворюються внаслідок випадкового збігу звучання слів (лава — ослін, лава — вулканічна; поле — простір, поле — дієслово; термін — час, термін — слово, поняття) і внаслідок певного розходження значень багатозначного слова, коли зв’язки між значеннями практично втрачено (фокус — спритність рук, фокус — в оптиці). Омоніми бувають лексичні іграматичні.

Лексичні омоніми, залежно від контексту, означають різні предмети чи поняття: Хто се, хто се чеше довгу косу? – А внук косу несе в росу, весело співає.Або: Гірським ключем він пахне і глицею гірською. Ключ виймає: прийшов і двері одмикає — І ключ у небі лине й лине.

Граматичні омоніми — це слова, які виявляють омонімічність тільки в певних граматичних формах. З фабрики (родовий відмінок однини) — усі фабрики (називний відмінок множини).

Фонетичні омоніми, омофони — різні слова, що зберігають звучання при відмінності їх фонемного складу і, відповідно, графічного відтворення: бони — тимчасові паперові гроші — бонни (бонна — гувернантка — вихователька);незграба (іменник) — не з граба (частка і прийменник з іменником).

Синоніми (від гр. synonymos — однойменний) — це слова, близькі за значенням, але різні за звучанням. Залежно від відтінків значень, емоційно-експресивного забарвлення або можливостей поєднання з іншими словами, синоніми, що виражають єдине спільне для всіх слів поняття, об’єднуються всинонімічні ряди. Кожний такий ряд починається зі стрижневого слова, або домінанти — найуживанішого серед інших. Це слово зазвичай стилістично нейтральне, основне, найменш емоційно забарвлене й таке, що найтонше та найповніше виражає значення всього ряду: мати, матір, матуся, матусенька, ненька, мамочка, мамуня, мамуля; Олександр, Сашко, Саньк; Наталя, Наталка, Тала, Таля, Ната, Тата; повідомити, возвістити, дати знати, інформувати, довести до відома.

Антоніми (від гр. anti — проти і onyma — ім’я) — це слова, що називають протилежні за змістом поняття. Явище антонімії характерне переважно для слів, що мають у своєму значенні вказівку на:

якість: твердий — м’який, спека — мороз, багатий — бідний, сильний — слабкий, високо — низько;

дію: іти — стояти, мовчати — говорити, плавати — тонути;

ознаку дії або якості: надто — недостатньо, дуже — злегка;

кількість: мало — багато, зайвина — брак, усе — ніщо.

Антоніми збагачують мову, роблять її образною й виразною. Антонімічні пари можуть творити і фразеологічні одиниці.